Завантаження

  • 25.06.19

Наприкінці 2017 року Вища кваліфкомісія суддів без консультацій з ГРД внесла зміни до власного Регламенту, якими визначила правила та вимоги до діяльності громадського органу. Зокрема, ВККС визначила перелік вимог до змісту та способу оформлення висновків ГРД, зобов’язала ГРД ознайомлювати суддів із інформацією щодо них, навіть попри відсутність у ГРД контактних даних таких суддів. Більше того, ВККС всупереч закону дозволила собі залишати без розгляду висновки ГРД, які не відповідають хоча б одній зі встановлених вимог. 

Фактично, нові зміни унеможливили ефективну участь ГРД у процедурі кваліфікаційного оцінювання суддів. Це стало однією з причин, чому ГРД призупинила свою участь у цій процедурі. 

Аби відстояти свої порушені права член ГРД Віталій Титич подав позов до Верховного Суду, який розглядав справу майже півроку. До участі у справі також залучили решту членів ГРД першого скликання. 

В судовому процесу члени ГРД доводили, що омісія не мала права визначати порядок роботи ради, і такими своїми діями комісія порушила ст. 19 Конституції України. 18 вересня 2018 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду  визнав протиправними та нечинними положення Регламенту ВККС, які визначали вимоги до змісту висновків ГРД та дозволяли комісії ігнорувати висновки, що не відповідають цим “штучним вимогам”. 

Комісія із такими змінами не погодилась та подала апеляцію. Однак і Велика Палата підтримала позицію колег про те, що ВККС не має права визначати правила роботи для громадського органу. Судді повністю відхилили усі доводи комісії. 

Тим часом, за весь час, поки суд шукав істину в цій справі, ВККС встигла оцінити близько 2,5 тисяч суддів. Усі висновки, які надавала Громадська рада доброчесності, ВККС залишила без розгляду саме з посиланням на нові положення свого Регламенту.