-
18.06.24
20 червня 2024 року Вища рада правосуддя продовжить розгляд питання щодо подання Президентові України про призначення Лариси Вікторівни Радуцької на посаду судді Шевченківського районного суду міста Києва.
Лариса Радуцька — одна з кількох десятків суддів, які під час Революції Гідності у 2013 році ухвалювала рішення про покарання учасниці автопробігу до Межигір’я. Зокрема, позбавила права керування транспортним засобом Любов Сушальську на 4 місяці.
Оцінка Громадської ради доброчесності:
- У своєму висновку ГРД встановила, що Радуцька ухвалила рішення, яке містить ознаки переслідування учасників акцій протесту.
- Суддя знала або повинна була знати, що її рішення є частиною політики придушення мирних акцій протесту.
- У 2016 році Радуцька не повідомила про ці факти у своїй декларації доброчесності, а постанова досі відсутня в реєстрі судових рішень.
Детальніше про суддю Ларису Радуцьку за посиланням у висновку https://bit.ly/3XmsRDb
Із засідання ВРП, що відбулося 16 травня, також відомо таке:
- матеріали справи були вилучені у межах кримінального провадження, яке очевидно мало стосунок до Революції Гідності;
- суддя того ж Шевченківського райсуду Ірина Макаренко публічно повідомляла про спроби впливу на неї голови суду, щоб притягнути до відповідальності водія в аналогічній справі;
- розгляд справи очевидно відбувався аномально швидко: за 4 робочі дні з отримання матеріалів суддя встигла призначити 2 судові засідання та 2 рази викликала особу (телефоном та повісткою). При цьому особа наполягала на належному повідомленні, повісткою, однак суддя не дочекалася повідомлення, що повістка була отримана;
- апеляційний суд скасував рішення через порушення, зокрема особа, яку позбавили прав керування, їх не мала.
Попри це суддя продовжила заперечувати, що ця справа належить до справ Майдану, адже Сушальська заперечувала участь у протестах, а негативні наслідки нібито для неї не настали, адже рішення скасували. Водночас суддя не пояснила те, що у той час була практика масово складати протоколи у період Революції, які подекуди стосувалися не лише безпосередньо учасників протестів, однак стали жертвами стратегії держави з придушення протестів.
ГРД звертає увагу, що Верховна Рада України визнала Революцію Гідності одним із ключових моментів українського державотворення та виразником національної ідеї свободи.
І саме під час цих протестів до українських судів надходили вказівки з Адміністрації президента Віктора Януковича з вимогою карати активістів, зокрема, учасників автопробігу до Межигір’я — заміської резиденції екс-президента Януковича. Про це згадує 12 листопада 2015 року під час ХІІІ з’їзду суддів України адвокат, а нині діючий член Вищої Ради правосуддя Роман Маселко. Тоді він зачитав стенограму з допиту судді Ірини Мамонтової, членкині Вищої ради юстиції, а за часів Януковича – голови Оболонського районного суду Києва. Вона стверджувала, що судді отримували вказівки про “необхідність визначити певних суддів, які повинні були розглядати певну категорію справ” — про адміністративні правопорушення відносно учасників автопробігу. Ці протоколи, зі слів Мамонтової, мали найскоріше реєструватися та розглядатися, а стосовно правопорушників обирати максимально можливе стягнення. Також під час засідання ВРП Роман Маселко вказав, що Мамонтова під присягою заявила, що їй телефонували з Адміністрації Президента часів Януковича і вимагали притягнути до відповідальності усіх, на кого складалися протоколи щодо невиконання вимоги про зупинку.
Незважаючи на висновок ГРД, Вища кваліфікаційна комісія суддів 29 січня 2024 року вирішила, що Радуцька відповідає займаній посаді. Попри таке рішення ВККС, остаточно питання призначення або звільнення Радуцької все ще буде вирішувати Вища рада правосуддя на засіданні, що відбудеться 20 червня.
Громадська рада доброчесності вважає, що повне очищення від суддів, які ухвалювали неправомірні рішення під час Революції Гідності, є необхідним для побудови системи правосуддя на засадах верховенства права.