-
14.12.17
Ідея створення Громадської ради доброчесності полягала у тому, щоб дати суспільству інструмент участі у формуванні нової судової влади. Віталій ТИТИЧ, співкоординатор Громадської ради доброчесності, у своєму вітальному слові наголосив на тому, що впровадження громадського інституту в судову систему було б неможливим без потужного тиску активної громадськості, підтримки ініціативи депутатами Верховної Ради, а також міжнародною спільнотою.
Із вступним словом виступив також заступник голови місії США в Україні, Джордж КЕНТ. Пан Кент наголосив, що в найближчому майбутньому Вища кваліфікаційна комісія суддів спільно із Громадською радою доброчесності мають розробити загальноприйнятні стандарти суддівства та професійної етики, а також загальний підхід до комунікації судової реформи, щоб громадяни мали доступ до прозорої та чіткої інформації: “Найважливіша мета на сьогодні – налагодження конструктивної співпраці між Громадською радою доброчесності та Вищою кваліфікаційною комісією”, – завершив він.
Оксана СИРОЇД, віце-спікерка Верховної Ради, продовжила думку Джорджа Кента і наголосила, що лише через взаємодію ВККС та ГРД громадськості вдасться досягнути хоча б якихось змін. На її думку, Громадська рада доброчесності виникла власне через тотальну недовіру до державних інституцій: “Сподівання щодо створення громадського інституту в судовій системі були різними: зі страхом, що система все-таки переможе та з надією, що все-таки вдасться щось зробити. Найголовніше з цих очікувань – громадськість у процесі відбору суддів до Верховного Суду отримала дуже цінний досвід, зараз його потрібно зберегти для розробки та імплементації подальших законодавчих змін. Однак зауважу, скільки б громадських органів ми не створювали, на жаль, замінити ними державні інституції нам не вдасться. Тому треба також подумати, як забезпечити прозору процедуру”.
Співкоординатори Галина ЧИЖИК та Віталій ТИТИЧ презентували звіт за результатами першого року діяльності ГРД, в якому розповіли про інституційне становлення, роль ГРД в конкурсі до Верховного Суду, комунікаційну діяльність та налагодження співпраці з органами суддівського врядування, міжнародними організаціями та громадянським суспільством, а також фінансову підтримку, надану ГРД впродовж року.
Обговорення під час конференції відбувались у чотирьох дискусійних панелях. Зокрема, під час першої панелі “Участь громадськості в реформуванні судової системи” учасники поділилися, наскільки важливою є участь громадськості, зокрема у вигляді дорадчого органу, в процесі очищення та оновлення судової системи.
Петро СТЕЦЮК, суддя Конституційного Суду України у відставці, зазначив, що про Громадську раду доброчесності треба говорити у трьох вимірах: “ГРД була створена на вимогу часу, коли український народ отримав можливість змінити тоталітарну реальність, зокрема через зміни у судовій системі. ГРД не була створена через добру волю наших політиків, це конституційно обґрунтована необхідність. Адже, якщо держава не може самоочиститися, то логічно, що їй на допомогу приходить народ. Ну і власне Рада доброчесності – це та мінімальна можливість реформувати систему, тому досвід, який вона отримує, необхідний для подальшої розбудови громадського інституту”.
Одним з найважливіших досягнень Громадської ради доброчесності є те, що вона зламала парадигму суддівської безкарності. Про це заявив Олександр ВОДЯННІКОВ, керівник відділу верховенства права Координатора проектів ОБСЄ в Україні: “Відтепер кожен суддя під пильним оком громадськості, яка не буде замовчувати факти недоброчесності. ГРД продемонструвала, як створювати справді якісний продукт, а цінності, які закладені в основу роботи Ради доброчесності, дійсно відповідають європейським стандартам”.
Конкурс до Верховного Суду показав, що в українських реаліях треба більш чітко прописати процедури та участь громадськості в цьому процесі. У цьому переконаний Довідас ВІТКАУСКАС, експерт проекту ЄС “Підтримка реформ в сфері юстиції в Україні”. Зокрема в литовській судовій системі громадськість також бере участь у відборі та оцінюванні суддів. Вони, до прикладу, є членами в органах відбору та оцінюванні суддів: “Можливо, Україні треба подумати про склад ВККС та включити представників громадськості в цей орган”.
Крім цього, він підтримав думку пана Водяннікова щодо діяльності ГРД і запевнив, що громадськості слід тримати курс, який розпочали, єдине, над чим слід подумати – це комунікація із ВККС: “Разом із органом судової влади Ви маєте комунікувати злагоджену позицію щодо відбору суддів, тому на майбутнє я б радив більш злагоджено та гнучко будувати свою співпрацю з ВККС”.
Наталія ПЕТРОВА, заступниця керівника Програми USAID “Нове правосуддя” підкреслила, що віддавши громадськості питання етики та доброчесності Парламент проявив політичну волю забезпечити незалежність суддів: “Кандидати до Верховного Суду – публічні особи, вони мали б бути готовими до того, що їх будуть прискіпливо аналізувати. Громадська рада доброчесності, навпаки, попередила можливий майбутній шантаж самих суддів, оприлюднивши факти сумнівної діяльності суддів та невідповідності критеріям професійної етики та доброчесності”.
Член Громадської ради доброчесності Роман МАСЕЛКО наголосив, що після Революції гідності головним здобутком є те, що нарешті в Україні визріває громадянське суспільство: “Участь громадськості в процесах державотворення – необхідна. ГРД – як тиск громадськості, вимога, що ми хочемо отримати легальні інструменти формування судової системи. Унікальність же ГРД, про яку нам постійно говорять, буде, якщо її нарешті почують”.
У другій панелі “Вдосконалення механізмів участі громадськості в процесі реформуванні судової системи” учасники конференції дискутували щодо можливих законодавчих змін для посилення ролі громадськості в процесі очищення та оновлення суддівського корпусу в межах реформи.
Громадянське суспільство сприяє збільшенню довіри до судової системи. У цьому впевнена народна депутатка Світлана ЗАЛІЩУК. Вона запропонувала, як можна удосконалити діяльність ГРД: “По-перше, вплив ГРД на добір суддів та їхня співпраця з ВККС був експериментом. Це той етап, після якого ми зробимо висновки, внесемо зміни в законодавство і буде працювати над їхнім втіленням. Зараз точно необхідно збільшити прозорість рішень ВККС, зокрема зробити публічними бали кандидатів та оприлюднити мотивації, чому ВККС ігнорували негативні висновки ГРД. По-друге, підсилити участь ГРД в процесі добору суддів через право давати конкретні оцінки або мати вето на процес відбору недоброчесних суддів. По-третє, статус ГРД має зберегтися, а тому влада не зможе зловживати своїм впливом на інституційні процеси”.
Її колега, народний депутат Руслан СИДОРОВИЧ вважає, що потрібно добросовісно ставитися до процесів реалізації реформи: “Проблема не в процедурі відбору, а в добросовісному її виконанні. Органи громадянського суспільства не можуть замінити собою органи влади. За два роки влада повинна побачити помилки та недоопрацювання, щоб вийти на той рівень, який наділяє легітимністю прийняття рішень громадськістю. За цих умов провести справжнє перезавантаження судової системи – складно, а попереду ще суди апеляційної інстанції та місцевого рівня”.
Сергій МУДРУК, президент міжнародної громадської організації “Універсальна екзаменаційна мережа” вважає, що на відміну від тестування – як джерела первинної інформації про знання кандидата, ВККС та ГРД досі не дійшли до спільного знаменника у критерії доброчесності: “Треба почати дискусії стосовно визначення критерію доброчесності. Єдиний інструмент вимірювання моралі – є інша мораль. Інституційно ВККС та ГРД зобов’язані виносити експертні висновки щодо моралі. Тому дискусію важливо вести у напрямку, яким чином обмежена кількість осіб може визначати доброчесність”.
Принагідно член Громадської ради доброчесності Михайло ЖЕРНАКОВ зауважив, що допоки у ВККС та ГРД два діаметрально протилежні напрямки роботи дійти до погодження певних критеріїв буде вкрай складно: “ВККС, як орган судової влади, планує зберегти всі посади, адже Комісія діє в інтересах суддів, натомість ГРД має на меті очистити суддівський корпус від недоброчесних представників. Поки у нас різні погляди на роботу, вкрай складно дійти до консенсусу”.
За даними опитування Фонду демократичних ініціатив, 62% людей не бачить великих успіхів в очищенні суддівського корпусу, але 45% українців довіряють саме громадськості процес перезавантаження суддівського корпусу.
Під час третьої панелі “Виклики та проблеми в роботі ради” спікери обговорили перешкоди, з якими зіткнулася Громадська рада доброчесності під час першого року своєї діяльності.
“Потужна негативна інформаційна кампанія проти членів ГРД, провокативні та незбалансовані матеріали на вітчизняних телеканалах, великі обсяги інформації для аналізу, шалене фізичне та психологічне навантаження через відстоювання висновків на засіданні Комісії під час співбесід, а згодом цілковитий ігнор з боку влади щодо будь-яких заяв громадськості – це лише частина перепон, з якими стикнулися члени ГРД у процесі відбору суддів”, – зазначив Віталій Титич, співкоординатор Громадської ради доброчесності.
Олексій ГРИЦЕНКО, голова ВГО “Автомайдан” запевнив слухачів, що члени ГРД цілковито виправдали очікування громадськості, однак підтримав, що найбільшим викликом Ради залишається ігнорування з боку Вищої кваліфікаційної комісії суддів: “Зараз у ГРД є два виходи: або стати “вочдогом” судової реформи та фіксувати все, що відбувається; або всім громадянським суспільством вимагати необхідних законодавчих змін, за яких громадськість могла б включити своїх представників у склад ВККС”.
На думку Віталія ШАБУНІНА, голови правління “Центру протидії корупції”, процедура відбору суддів не працює не через громадськість, а через небажання органу, якому допомагала ГРД, тобто Вищої кваліфікаційної комісії суддів: “Саме тому в процесі відбору суддів Вищого антикорупційного суду ми хочемо запровадити абсолютно іншу процедуру. Рахом з тим, ГРД є успішною вже тому, що не дала створити видимість ще однієї завершеної реформи”.
“Якщо ж раптом політична еліта захоче зробити новий Верховний Суд, не треба переобирати всіх, треба звільнити тих, які отримали негативні висновки. Це значно економить час і ресурси. Зрозумійте, тому й ми не можемо конкурувати з країнами, в який є чесний та справедливий суд. Бо поки ми повземо вперед, інші країни в глобальній конкуренції летять в майбутнє на реактивному літаку”, – завершив Віталій Шабунін.
Єгор СОБОЛЄВ, народний депутат України, наполіг на добросовісній імплементації законів, зокрема закону “Про запобігання корупції”: “Коли суддя не може пояснити своє майно – це одна з підстав застосування закону “Про очищення влади”. Спочатку треба вирішити проблему відповідності доходів видатками, неспроможність пояснити своє майно, підстави набуття майна, тоді мова буде йти про професійні стандарти”.
Він також зазначив, що завдяки ГРД вдалося створити прецедент, коли громадськість нарешті допустили до реформування суддівського корпусу: “Робота громадськості показала надзвичайно високу користь та якість в процесі обрання суддів до Верховного Суду. А тому надалі ми повинні задуматися, щоб на більш професійному рівні залучити громадськість до прийняття важливих політичних рішень”, – резюмував пас Соболєв.
Четверта і заключна панель “Доброчесність та її критерії” була присвячена визначенню поняття доброчеснссті. Зокрема, члени Громадської ради доброчесності поділилися основними принципами своєї роботи під час аналізу кандидатів до Верховного Суду.
Сергій ВЕРЛАНОВ, презентував Бангалорські принципи поведінки суддів як критерії, якими керується Громадська рада доброчесності при оцінці суддів та кандидатів на суддівські посади. Основні маркери, які свідчать про невідповідність цим критеріям, – це заборона мирних зібрань, свавільне порушення прав людини, невідповідність стилю життя задекларованим доходам, порушення принципу гласності судового процесу, протидія протестним акціям під час подій Революції Гідності, академічна недоброчесність.
“Суддівська система – останній бастіон, який надважливо реформувати в Україні, а вона, як показує досвід, чинить страшенний опір”, – таку думку висловив Йосип ЗІСЕЛЬС, член ініціативної групи “Першого грудня”. На його думку, члени Громадської ради доброчесності повинні й надалі працювати, щоб виявляти випадки суддівської недоброчесності та оприлюднювати їх в суспільстві”.
Павол ЖИЛІНЧИК, член судової ради Словаччини, підсумував, що нарешті етичні принципи та стандарти ввели у публічну дискусію при відборі суддів до Верховного Суду: “У Словаччині ми намагаємось оцінити знання суддів, визначити рівень компетентності та якість виконуваної ними роботи. На жаль, критерій доброчесності в Словаччині також не до кінця всі розуміють, зокрема, і самі правники. Саме тому роль ГРД у процесі реформування судової системи надзвичайно велика – ви допомагаєте людям відчути, хто такі судді насправді. ГРД зараз обігнала всі країни у розумінні критерію “доброчесності””.
Нагадаємо, Громадська рада доброчесності була створена 11 листопада 2016 року. 9 шанованих громадських організацій делегували 20 представників, які сприяли Вищій кваліфікаційній комісії суддів оцінювати професійну етику та доброчесність кандидатів до Верховного Суду.