-
04.10.17
По-перше, у повідомленні йдеться, що «(в)ідтепер … призначати суддів належить виключно до повноважень Вищої ради правосуддя». Однак Конституція (ст. 128) містить інше правило: «Призначення на посаду судді здійснюється Президентом України за поданням Вищої ради правосуддя в порядку, встановленому законом».
По-друге, ВККС звинуватила ГРД у висуненні «ультиматуму» і «заклику Президента до неправомірних дій».
Якщо таку оцінку отримала остання заява ГРД, то можна переконатися, що це неправда. ГРД закликала Президента дочекатися результатів вирішення судового спору, у якому йдеться про порушення Вищою кваліфікаційною комісією суддів власної ж методології при визначенні результатів конкурсу. Встановлений законом строк для вирішення питання щодо призначення на посаду судді дає можливість Президенту це зробити.
Також ГРД попросила дочекатися, допоки ВККС та ВРП оприлюднять вмотивовані рішення з поясненням справжніх причин відхилення висновків та інформації ГРД. Ці рішення мають бути оприлюднені в досьє кандидатів разом із висновками ГРД. Але їх немає на сайті ВККС і таку інформацію не надають за запитами, посилаючись, що це або «службова інформація», або вона «готується до розміщення на сайті».
Усупереч закону ВККС не створила автоматизовану систему формування і ведення суддівських досьє (досьє кандидатів на посаду судді) і не забезпечила повний доступ до матеріалів досьє (за законом така система мала запрацювати ще у грудні минулого
року).
Справді, ГРД не може приймати остаточні рішення щодо доброчесності кандидатів, адже такі рішення уповноважені приймати ВККС і ВРП, однак вони станом на сьогодні так і не оприлюднили свої остаточні рішення з оцінкою фактів недоброчесності кандидатів, наведених у висновках чи інформації ГРД.
Натомість прес-служба ВККС посилається на міфічні «критичні звіти експертів Ради Європи і Європейського Союзу щодо якості роботи ГРД», і цифри, які начебто містяться у звіті за результатами моніторингу діяльності ГРД, хоча це лише проект звіту двох українських юристів, який вони погодилися доопрацювати за результатами обговорення.
На відміну від ВККС, у ГРД немає кандидатів, які «подобаються», чи «не подобаються». ГРД оперує фактами і на підставі них надає відповідно до закону висновки про невідповідність кандидатів критеріям доброчесності чи професійної етики. Члени ГРД переконані, що таких кандидатів не можна призначати не те, що на посаду суддів Верховного Суду, а суддями взагалі.
У повідомленні ВККС йдеться, що «експеримент із наділенням громадського органу функціями впливу на результати конкурсу, можливо, є невдалим». Ми теж критично оцінюємо результати конкурсу. Але як засвідчила практика і висновок експерта Ради Європи Діани Ковачевої, ГРД не наділена жодними можливостями вплинути на результати конкурсу, крім як донесення інформації.
Юридичну і суспільну відповідальність за результат конкурсу і потрапляння до нового Верховного Суду недоброчесних кандидатів несуть ВККС і ВРП, а також Президент України, який ініціював судову реформу.
Закликаємо ВККС ретельно перевіряти інформацію, яку подає на її сайті прес-служба, з метою недопущення поширення неправдивої інформації та введення в оману читачів щодо діяльності ГРД.
Незважаючи на це, члени ГРД й далі будуть робити все, що від них залежить і не заборонено законом, щоб в Україні був справедливий, чесний і незалежний суд, попри кругову поруку й толерування недоброчесності відповідними суддівськими органами.
Громадська рада доброчесності