-
17.04.18
Згодом ВККС припинила участь кандидатки у конкурсі, оцінивши її за критерієм доброчесності у “0” балів. Тоді суддя Ганечко вирішила скасувати висновок ГРД через суд та подала позов до Окружного адміністративного суду м. Києва, очевидно, вважаючи, що це допоможе їй відновити свої позиції у конкурсі.
Нагадаємо, на початку березня співкоординатор ГРД Віталій Титич написав та оприлюднив лист до судді Олени Ганечко, в якому обґрунтував позицію громадського органу, а також озвучив беззаперечні факти на підтвердження висновку.
Втім, це не завадило судді Окружного адмінсуду м. Києва Тетяні Скочок продовжити сумнозвісну практику судді Руслана Арсірія (який визнав громадський орган суб’єктом владних повноважень та наділив його повноваженнями суду) і винести рішення у цій справі, “відбіливши” репутацію своєї колеги.
В своєму рішенні суддя Скочок майже дослівно процитувала рішення свого колеги Руслана Арсірія:
- зазначила, що громадський орган має владні повноваження та є судом, який порушує принцип незалежності;
- вказала на те, що ГРД порушує вимоги Держстандарту щодо посвідчення документів;
- ствердила, що доброчесність починається лише з 30 вересня 2016 року, коли вступив в силу новий закон про судоустрій тощо.
Громадська рада доброчесності публічно спростовувала ці та інші аргументи суду, адже не має адміністративної дієздатності, щоби взяти участь в судових процесах. Суддя Верховного Суду Володимир Бевзенко підкреслював, що немає жодних аргументів на користь того, що ГРД є суб’єктом владних повноважень, а залучення ГРД до судових процесів є наслідком невивченого адміністративного права.
Примітно, суддя Скочок наголосила на тому, що висновки Громадської ради доброчесності мають обов’язкову силу для ВККС. Крім того, з посиланням на позицію представника ВККС у справі суд зазначив, що рішення ВККС щодо припинення участі у конкурсі судді Ганечко було прийнято на підставі висновку ГРД.
Таке судове рішення очевидно суперечить неодноразово озвученим доводам ВККС про те, що висновки ГРД є для них лише джерелом інформації, і на їхній основі комісія рішення не приймає. Тож ми очікуємо, що ВККС оскаржить це рішення до суду апеляційної інстанції, оскільки воно заперечує нормативні акти і практику самої комісії.