-
06.09.18
Йдеться про справу члена Громадської ради доброчесності Романа Маселка проти ВККС. Судовий орган відмовився надати відповідь на запит щодо висновків ГРД без протоколів. Як заявив в одному із своїх інтерв’ю член ВККС Станіслав Щотка, нібито лише в деяких випадках висновки ГРД підкріплені протоколами, а більшість – таких не містять. Оскільки протоколи є невід’ємною складовою усіх без винятку висновків Громадської ради доброчесності, Роман Маселко вирішив з’ясувати, про що саме говорив Станіслав Щотка, а тому подав запит до ВККС. У своєму запиті Роман Маселко, зокрема, просив надати перелік висновків ГРД, до яких не долучено протокол голосування. Очевидно, ВККС відмовилась надавати інформацію на запит члена ГРД, адже тоді б виявилось, що її член повідомив неправдиві дані журналістам.
Судова тяганина тривала майже все літо. Кожного разу представники ВККС вдавалися до нових вигадок, чому їм так і не вдалося відповісти на запит. Спочатку Комісія такою інформацією не володіла, потім виявилося, що протоколи Громадської ради доброчесності не можна вважати протоколами. Згодом у Комісії не змогли ідентифікувати, до якого висновку додані протоколи. Хоч висновок і протокол – це один PDF-файл, підписаний цифровим підписом cпівкоординатора. Це легко перевірити на веб-сайті.
Врешті Верховний Суд поставив крапку у цій суперечці й прийняв рішення про визнання протиправним ненадання Вищою кваліфікаційною комісією суддів України інформації щодо висновків Громадської ради доброчесності, у яких відсутній протокол чи витяг з протоколу. Тобто своєю діяльністю Комісія порушила норми законодавства про доступ до публічної інформації.
Ймовірно, міфи про те, що ГРД надсилає висновки з неналежним оформленням використовувалися для того, щоб дискредитувати громадськість та її інституційну спроможність у процесі кваліфікаційного оцінювання суддів.