-
07.03.18
Тому, аби не гаяти часу і в законному порядку відстояти своє право, Віталій ТИТИЧ як співкоординатор Громадської ради доброчесності подав позов до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про визнання протиправними та нечинними положень Регламенту ВККС. 2 березня Верховний Суд відкрив провадження у справі та призначив засідання на 14.00 29 березня.
Вважаючи нові положення Регламенту незаконними, члени Громадської ради доброчесності не виконуватимуть їх. Висновки та інформація щодо суддів надсилатимуться до Комісії в такому порядку, як це відбувалося раніше під час конкурсу до Верховного Суду.
Які палки в колеса ставить Вища кваліфікаційна комісія суддів України в діяльність громадськості? Варто зазначити, що до ухвалення змін до Регламенту Комісія жодним чином не співпрацювала із ГРД, щоб ухвалити той документ, який сприятиме максимально ефективній реалізації судової реформи.
По-перше, своїм документом Комісія намагається встановити свої “правила гри” і для Громадської ради доброчесності. Однак, закон говорить, що ВККС в своєму регламенті може визначати лише порядок власної роботи і лише в межах закону (ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 3, 4 ст. 92, ч. 8 ст. 98 Закону “Про судоустрій та статус суддів”). Тим паче, що ГРД покликана сприяти ВККС в оцінюванні доброчесності суддів і не підпорядковується ВККС.
По-друге, ВККС самостійно прописала, як саме має виглядати висновок ГРД про невідповідність критеріям доброчесності та професійної етики, не маючи на те законних підстав. До прикладу, відтепер члени ГРД у своєму висновку повинні використовувати лише “надійні” джерела, якими, з практики ВККС, є лише рішення ВРП, Ради суддів, НАЗК та ДФС, таким чином “судді Майдану”, яким ВРП допомогла уникнути відповідальності, можуть спокійно спати, адже їм комісія “дає зелене світло” у новий суд.
Також висновок має бути підписаний усіма членами ГРД, які брали участь в голосуванні. Навіть більше, замість звичайного протоколу та висновку, ГРД має надіслати Комісії витяг з протоколу з результатами голосування для кожного окремого висновку.
По-третє, ВККС зобов’язує ГРД перед прийняттям рішення отримувати пояснення від суддів щодо виявлених фактів недоброчесної поведінки. Ще до появи змін до Регламенту ВККС ГРД прийняла рішення про забезпечення суддів права на відповідь та звернулася до них із проханням надати свої контактні дані для комунікації. Однак, чимало суддів відмовились надавати свої електронні адреси, що унеможливлює забезпечення їм права на відповідь, та, виконання Громадською радою доброчесності цієї норми Регламенту ВККС. Принагідно зазначимо, в законі вимога щодо отримання Радою пояснень від судді відсутня (п. 1,2,3 ч. 2 ст. 2 КАС України).
По-четверте, ГРД у письмовому вигляді має сповістити Комісію про те, хто саме прийде на співбесіду із суддею, хоч в законі (п. 4 ч. 6 ст. 87 Закону “Про судоустрій та статус суддів”) чітко прописано, що ГРД має делегувати уповноваженого представника для участі у засіданні ВККС України щодо кваліфікаційного оцінювання судді.
По-п’ яте, у разі не виконання хоча б одного з пунктів, Вища кваліфікаційна комісія суддів може НЕ розглядати висновок Громадської ради доброчесності, чим не тільки порушує Закон, але й обмежує право громадськості взяти повноцінну участь в процесі оновлення та очищення суддівських лав. Вкотре зазначимо, що у законі немає жодної норми, яка б зобов’язувала ГРД підпорядковуватись у своїй діяльності ВККС. ГРД – незалежний громадський орган.
Обмежуючи наші дії, судова влада обмежує не персонально нас, а право громадян України отримати чесний та справедливий суд і доброчесний суддівський корпус. Адміністративне судочинство передбачає процедуру мирного врегулювання спору. Ми закликаємо голову та членів ВККС особисто представляти орган в цьому процесі для спільного пошуку шляхів взаємодії ГРД та ВККС.
Далі буде…