Завантаження

  • 30.07.20

У 2019 році Громадська рада доброчесності затвердила 167 висновків про недоброчесність на підставі порушення суддями та кандидатами в судді критерію “Незалежність”. Що саме ГРД вважає порушенням цього критерію – розповідаємо. 

Згідно з Кодексом суддівської етики та Бангалорськими принципами поведінки судді, суддя повинен ухвалювати рішення, оцінюючи факти, незалежно від стороннього впливу та тиску або іншого втручання. Суддя має також сам не втручатись у роботу як своїх колегів-суддів, так і органів суддівського врядування.

Громадська рада доброчесності аналізує причетність судді або кандидата на посаду судді до ухвалення рішень під впливом або з особистою зацікавленістю, наявність зв’язку з політичними силами, використання зв’язків для кар’єрного просування, підтримку агресії проти України та дії, що порушують права людини, а також тиск на інших суддів та втручання в автоматизовану систему розподілу справ тощо. 

Всі підстави порушення критерію описані у Індикаторах визначення невідповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики. У цій статті на прикладах пояснюємо, які дії Громадська рада доброчесності вважає порушенням критерію незалежності.

Зв’язок з політичними силами 

Суддя або кандидат на посаду судді не відповідає критерію незалежності, якщо виконуються дві умови:

  • суддя має зв’язок з політичними силами; 
  • простежується вплив цього зв’язку на його/її кар’єру або діяльність. 

У випадку, якщо з одна з цих обставин відсутня, ГРД обмежується наданням інформації щодо такого судді. При цьому, для надання висновку достатньо, щоб політичний вплив на кар’єру або діяльність судді був очевидним для розумного поінформованого спостерігача.

Прикладом такого рішення є висновок щодо судді Апеляційного суду Дніпропетровської області Остапенко. ГРД встановила, що суддя розглядала справи щодо фірми, співзасновниками якої був чоловік судді та колишній народний депутат від Партії регіонів. 

Деякий час чоловік судді був помічником цього депутата на громадських засадах. Суддя розглядала справи, у яких фігурувала фірма інакше, аніж в інших аналогічних випадках. За таких умов ГРД зробила висновок про те, що суддя не лише ухвалювала рішення за наявності конфлікту інтересів, але й пов’язана з політичними силами, і цей зв’язок вплинув на її діяльність як судді.

Ще однією підставою для висновку за цим Індикатором є порушення суддею принципу політичної нейтральності. До прикладу, суддя може публічно закликати підтримувати певну політичну силу, брати участь судді в мирних зібраннях, організованих політиками тощо. 

Отримання державних нагород, крім нагород за мужність і героїзм

Можливість отримувати нагороди є потенційною загрозою для збереження суддівської незалежності. У Пояснювальному коментарі до Бангалорських принципів поведінки судді нагородження судді міністром за його суддівську діяльність наводиться як приклад «неналежних зв’язків і впливу» з боку виконавчої влади. Визнання роботи судді виконавчою владою без участі з боку суддівського корпусу підриває незалежність судової системи.

Наприклад, суддя Бенедисюк, приймаючи нагороду, прямо порушив вимоги Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якого суддя до звільнення з посади або припинення його повноважень не може бути нагороджений державними нагородами, а також будь-якими іншими нагородами, відзнаками чи грамотами. При цьому, відрядження судді до роботи у Вищій раді правосуддя не впливає на його статус судді, а отже, і на заборону отримувати нагороди.

Лише в одному випадку ГРД затвердила висновок щодо судді, який отримав нагороду від приватної структури. Закон взагалі забороняє отримання суддями будь-яких нагород від будь-яких осіб, проте ГРД усвідомлює, що не завжди суддя може знати про нагородження його якоюсь відзнакою, і не завжди така відзнака може потенційно вплинути на незалежність судді. 

Проте у випадку з висновком щодо судді Чванкіна обставини свідчили про те, що отримана нагорода вплинула на його незалежність. Суддя отримав цю нагороду особисто, а суд, головою якого він працював, розглядав справи засновника організації, яка започаткувала нагороду. Ці факти були враховані Радою як такі, що ставлять під сумнів незалежність судді.

Ухвалення рішень під впливом

Відповідно до Бангалорських принципів, суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно від стороннього впливу, спонукання, тиску, загроз чи втручання, прямого чи опосередкованого, що здійснюється з будь-якої сторони та з будь-якою метою.

Прикладом ухвалення рішень під впливом є висновок щодо судді Спичака. Підставою для висновку стали матеріали кримінального провадження щодо колишнього голови господарського суду м. Києва Ємельянова. 

За версією слідства, Ємельянов незаконно втрутився в роботу автоматизованої системи документообігу суду. Він створив 50 спеціалізацій, що мали штучний характер та фактично дублювалися. Слідством встановлено, що одним із суддів, на яких тоді здійснювався розподіл справ в обхід автоматизованого розподілу, був суддя Спичак. Це і стало підставою для висновку через обґрунтований сумнів в незалежності судді.

Підтримка агресії проти України

У більшості випадків ГРД затверджувала висновок через тривалі або регулярні поїздки судді (кандидата) до Російської Федерації або окупованих територій після початку збройної агресії проти України, за відсутності доказів, що така поїздка була зумовлена нагальними потребами.

На думку ГРД, попри відсутність прямої заборони на відвідування Російської Федерації чи окупованих територій, така поїздка створює серйозні ризики для незалежності суддів, оскільки дає можливості для вербування суддів спецслужбами держави-агресора. Інформацію про постійні спроби вербування українських службовців, які відвідують Російську Федерацію чи окуповані території, регулярно публікує Служба безпеки України. 

Зокрема, у висновку щодо судді Зеленова ГРД зазначила, що суддя за чотири роки 76 разів виїжджав на окуповані території. Здійснення такої великої кількості поїздок на окуповані території несе значні ризики для особистої безпеки судді, лише якщо такі поїздки не узгоджені із представниками окупаційної адміністрації Російської Федерації. Відповідно, ГРД констатувала наявність обґрунтованого сумніву в незалежності судді.

Зазвичай ГРД не затверджує висновок у разі, якщо регулярні або тривалі поїздки до РФ чи окупованих територій здійснював не сам суддя, а члени його сім’ї або інші близькі особи. У таких випадках ГРД обмежується наданням інформації про суддю. Проте не лише поїздка на окуповані території може стати підставою для сумніву у незалежності судді.

Наприклад, підставою для висновку щодо судді Фастовця стало те, що суддя у своїх рішеннях використовував гротескні перебільшення, недостовірну інформацію, провокативні формулювання та сарказм при описанні дій терористичних угруповань та російських військових на тимчасово окупованих територіях, які сприймаються не інакше, як висміювання офіційної позиції української влади. За таких умов ГРД зробила висновок, що суддя допускав поведінку, що свідчить про підтримку агресивних дій щодо України.

Варто зазначити, що поїздки в РФ, Автономну Республіку Крим чи на іншу окуповану територію до близьких родичів чи для владнання майнових питань самі по собі не свідчать про наявність порушення цього індикатора. Надання суддею обґрунтування потреби в них може стати підставою для скасування висновку ГРД.

Використання зв’язків для просування по кар’єрі

Відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів, суддя не повинен дозволяти членам своєї родини, соціальним чи іншим стосункам впливати на його діяльність та ухвалення ним судових рішень. На думку ГРД, у разі, якщо суддя використовує неформальні зв’язки для кар’єрного просування чи інших преференцій, він не може вважатися незалежним.

Для констатації обґрунтованого сумніву у незалежності судді мають виконуватись одночасно дві умови:

  • суддя отримав невиправдану преференцію, отримання якої складно пояснити за нормальних умов;
  • суддя мав реальну можливість використати свої зв’язки для отримання такої преференції.

При цьому суддя має можливість спростувати цей сумнів, надавши ГРД пояснення отримання такої преференції.

У більшості випадків ГРД затверджувала висновки за цим Індикатором у випадку аномально швидкого кар’єрного просування судді за ймовірного сприяння близьких осіб, що обіймали високі посади.

Наприклад, суддя Джарти була призначена на посаду Господарського суду Донецької області у 2008 році, а переведення до Києва отримала лише через два роки після призначення, а ще через один рік – призначена на адміністративну посаду заступника голови Господарського суду м. Києва. 

Таке швидке переведення судді до Києва, а тим більше, призначення на адміністративну посаду суперечили неформальним практикам, які тоді існували. Ймовірно, такому швидкому кар’єрному зростанню суддя мала завдячувати своєму батьку В. Джарти, який працював міністром в уряді Януковича та став головою міністрів Автономної Республіки Крим одразу після обрання Януковича президентом. Тим паче, що в одному з інтерв’ю суддя сама сказала, що пов’язує своє переведення зі зміною влади.

У кількох випадках ГРД затверджувала висновки через те, що близькі особи суддів самі брали участь у голосуваннях щодо призначення особи на посаду судді вперше чи обрання суддею безстроково. Наприклад, Вища рада юстиції рекомендувала призначити суддю Секірську, коли в голосуванні брав участь Андрій Портнов. Згідно з декларацією, Секірська має родинні зв’язки з Т. Портновою, яка є сестрою чоловіка Секірської і дружиною Андрія Портнова.

Втручання в автоматизовану систему розподілу справ

Порушення правил авторозподілу справ ставить під загрозу об’єктивність усього наступного судового процесу та може свідчити про заангажованість судді. Таким же чином і незалежність судді, який отримує наперед розподілену на нього справу, ставить під обгрунтований сумнів.

Підставами для значної частини висновків за цим індикатором стала інформація з матеріалів кримінального провадження щодо голови Вищого господарського суду Татькова та його заступника Ємельянова, обвинувачених у незаконному втручанні в роботу автоматизованої системи документообігу суду.

За версією слідства, в грудні 2010 року на зборах суддів впровадили 45 спеціалізацій суддів, при цьому значна кількість спеціалізацій мали штучний характер та фактично дублювалися. Розслідування встановило понад 10 тис. випадків розподілу справ безальтернативно на одного суддю та майже 11 тис. випадків внесення недостовірної інформації щодо можливості участі судді в автоматизованому розподілі справи.

Така ситуація могла утвердитися у Вищому господарському суді України лише за активної чи мовчазної згоди з нею суддів, які знехтували принципом незалежності, зокрема, через голосування на зборах суддів за встановлення спеціалізацій, що дублюються.

Окрім створення тотожних спеціалізацій, одним зі способів незаконного втручання в систему автоматизованого розподілу є штучне виключення з розподілу суддів з надуманих причин. 

Такі факти стають підставою для висновку як стосовно суддів, на яких здійснюється розподіл справ, так і щодо суддів, які обіймали адміністративні посади в судах, у яких відбувалося масове втручання в систему авторозподілу.

Ще одним відомий спосіб обходу системи авторозподілу – подання кількох ідентичних позовів від одного й того ж позивача з певними недолікам, наприклад, без сплати судового збору. 

Відповідно до вимог законодавства судді, на яких розподілені такі справи, повертають позовну заяву з пропозицією усунути наявні недоліки у встановлений строк. Позивач усуває недоліки лише однієї позовної заяви, яка розподілена на того з суддів, який бажаний для розгляду справи. Інші позовні заяви залишаються без розгляду. Описана схема використовувалася навіть деякими суддями, які виступали в ролі позивача. 

ГРД також ухвалювала висновок щодо суддів, які були визначені для розгляду справи в такий маніпулятивний спосіб. Яскравим прикладом є висновок щодо судді Тимошенка

До господарського суду Житомирської області надійшло десять позовних заяв від одного позивача до ЗАТ «Житомирські ласощі». Усі справи були повернуті позивачеві без розгляду іншими суддями у зв’язку з несплатою судового збору, окрім позовної заяви у справі № 906/1783/15, що була розглянута Тимошенко. 

З урахуванням того, що під час розгляду справи суддя вчинив дії, що явно порушують вимоги процесуального законодавства, Вища рада правосуддя притягнула суддю до дисциплінарної відповідальності, а Громадська рада доброчесності затвердила висновок про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики.

Ухвалення рішень з політичних мотивів або особистою зацікавленістю

Відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів, суддя повинен дотримуватися незалежної позиції як щодо суспільства загалом, так і щодо конкретних сторін судової справи, у якій він повинен винести рішення. Ухвалення рішення, зумовленого політичними або іншими неправовими мотивами, або рішення, в ухваленні якого суддя мав особистий інтерес, явно не відповідає описаному стандарту.

Більшість висновків за цим індикатором засновані на участі суддів в переслідуванні учасників Революції Гідності. ГРД послідовно стверджувала, що таке переслідування мало ознаки політично вмотивованого. 

Зокрема, у багатьох випадках судді діяли інакше, аніж в аналогічних ситуаціях у минулому. Судді, як правило, позбавляли майданівців водійських прав за нібито невиконання вимог патрульного про зупинку, тоді як раніше в таких випадках застосовували менш тяжку санкцію. 

Є також прямі дані про виконання суддями політичних вказівок з Адміністрації Президента України. Відповідно до свідчень колишньої голови Оболонського суду Києва, чиновник з Адміністрації Президента України вимагав від суддів ухвалювати максимально можливі стягнення у цих справах. Прикладом висновку з цих підстав є висновок щодо судді Бугіля, який пізніше обирав запобіжний захід активісту Сергію Стерненку.

Значна частина висновків за цим індикатором ухвалена у зв’язку з інформацією про можливий корупційний інтерес судді. Джерелом такої інформації є може стати інформація про вручення судді підозри у корупції, дані про відсторонення судді з посади, вирок щодо судді тощо. При цьому для надання висновку не важливо, чи закінчене кримінальне провадження щодо судді, якщо вже наявних даних достатньо для обґрунтованого сумнівів у його доброчесності. 

Інша поведінка, яка вказує на недостатній рівень незалежності

Відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів, суддя має обов’язок демонструвати бездоганну поведінку, навіть під кутом зору стороннього спостерігача. ГРД затверджувала висновки за цим Індикатором у випадку, коли, на думку ГРД, суддя допускав дії, що ставили під сумнів його незалежність.

Наприклад, однією з підстав для висновку щодо судді Бутенка став факт зустрічі судді із заступником голови Адміністрації Президента України, яка відбувалася непублічно, пов’язані з цим подальші звинувачення щодо тиску з боку судді Верховного Суду Ткачука та інформація про наявність домовленостей, які можна розцінити як втручання в незалежність судової гілки влади.

На думку ГРД, дії Бутенка в цій ситуації не можна вважати бездоганними, а у розсудливого спостерігача може скластися враження залежності та заангажованості як самого судді, так і правосуддя. ГРД також врахувала, що сам суддя не надав вичерпного пояснення щодо цієї ситуації.


Більше про приклади порушень суддями або кандидатами в судді критеріїв доброчесності та професійної етики, читайте в Узагальненні практики ГРД у 2019 році та на сторінці ГРД у Facebook.