Завантаження

  • 12.03.19

Нагадаємо, з яких причин цей переможець потрапив до переліку “16 недоброчесних”.

  • таємнича історія з громадянством РФ

Майже до кінця конкурсу Ігор Бенедисюк чомусь уникав роз’яснень щодо того, яким чином і коли саме набув українське громадянство. Адже, згідно з досьє, упродовж 1991-1994 років він працював суддею 37-го військового суду у російському Южно-Сахалінську. Згідно з п.1. ст. 4 Закону “Про статус суддів в Російській Федерації” у чинній на момент перебування Бенедисюка на цій посаді редакції, суддями могли бути лише громадяни Росії.

Вже у 94-му він став суддею Військового суду Київського гарнізону в Україні і мав би ще тоді підтвердити своє українське громадянство. Проте на уточнення членів ГРД під час співбесід Ігор Бенедисюк вказав, що підтвердив своє громадянство України відповідною довідкою лише в листопаді минулого року. Виникає справедливе запитання: як колишній суддя РФ став суддею в Україні, якщо на момент призначення чи обрання в нього не було довідки, яка б підтверджувала українське громадянство? І чому претендент на посаду у найвищій судовій інстанції країни зробив з цього факту загадку?

Він міг не пам’ятати якихось деталей (під час співбесіди у ВККС)…Він 26 років працює суддею в Україні, питань не було ніколи”, – так прокоментував днями журналістам цю історію голова Вищої кваліфкомісії Сергій Козьяков.

  • покривання “суддів Майдану”

Ігор Бенедисюк несе персональну відповідальність за те, що судді, котрі ухвалювали свавільні рішення проти учасників Революції Гідності, досі залишаються на своїх посадах. ГРД з’ясувала, що під час розгляду справ щодо “суддів Майдану”, зокрема, відомого судді Дев’ятка, Вища рада правосуддя, членом і доповідачем якої є Бенедисюк, відмовилась заслуховувати доповідь членкині ВРП Ірини Мамонтової про тиск на неї з боку Адміністрації біглого президента Януковича.

Питання Мамонтової було обговорено в нарадчій кімнаті, але з різних мотивів не було підтримано”, – заявив під час співбесіди в рамках конкурсу до ВС Ігор Бенедисюк.

Також кандидат значно порушував строки розгляду справ проти “суддів Майдану” (зокрема проти суддів Ластовки та Іваніна).

  • зв’язок із політичними силами та незаконне отримання нагородної зброї

Простежується вплив політичних зв’язків Ігоря Бенедисюка на його кар’єру. До Вищої ради юстиції (ВРП) він був призначений за квотою чинного Президента. Згодом Петро Порошенко нагородив його іменною вогнепальною зброєю, і він її прийняв. На той момент Бенедисюк перебував у статусі судді, а Закон “Про судоустрій і статус суддів” забороняє суддям до звільнення з посади отримувати державні нагороди й будь-які відзнаки.

  • конфлікт інтересів

У 2017 році Ігор Бенедисюк як голова Вищої ради правосуддя сприяв призначенню свого колишнього помічника Павла Григоровича суддею Окружного адміністративного суду міста Києва. Саме він затверджував подання ВРП Президентові про призначення Григоровича. Однак на цей важливий для оцінювання доброчесності кандидата у судді факт члени Кваліфкомісії чомусь закрили очі. Більше того, всіляко обмежували представників Громадської ради доброчесності у можливості отримати стверджувальні відповіді Бенедисюка під час співбесіди.

Більше про факти недоброчесності цього переможця конкурсу до Верховного Суду – у наших висновках , а також у додатковій інформації тут і тут.

 

*Колаж Фундіції DEJURE.