Завантаження

  • 09.07.18

Ведучі програми Олекса Шалайський та Галина Чижик зауважили, що судді, які донедавна отримували зарплатню щонайменше 16 тисяч грн, навряд чи могли заощадити для того, щоб придбати будинки на сотні квадратних метрів, люксові автівки, коштовності та дозволити собі недешеві поїздки закордон.

Найчастіше судді вдавалися до кількох найпопулярніших схем, наприклад, перед поданням декларацій судді, які жили у шлюбі, розлучалися. Яскравим прикладом такого обходу законодавства є екс-суддя Вищого господарського суду Артур Ємельянов, у декларації якого Дмитро Гнап декілька років тому знайшов десяток квартир, тепер же їхньою власницею стала нібито колишня дружина судді. Ймовірно, до фіктивного розлучення вдався також голова Окружного адміністративного суду Павло Вовк, якого минулого року детективи НАБУ знайшли у незадекларованому будинку, де він перебував разом із своєю екс-дружиною.

Дмитро Гнап зауважив, що запровадження електронного декларування спричинило “великі сімейні трагедії”: “Серед суддів чимало сімей “розпалося”. Почали “руйнуватися” родини і дружини/чоловіки раптом почали йти від своїх чоловіків/дружин, забираючи у них все майно. Чоловіки/дружини, в свою чергу, з ними дуже легко прощаються: не б’ються, не гризуться за майно, а все на них переписують. Залишаються голими і босими, відтак, зникає необхідність все декларувати”.

Друга найпопулярніша схема серед суддів – переписування майна на своїх близьких родичів, батьків чи сестер/братів. Зокрема, суддя Тетяна Козир із Київського апеляційного господарського суду оформила на матір та тітку 4 квартири у столиці, а от у судді “оновленого” Верховного Суду Ольги Ступак свекруха володіє будинком майже на 400 квадратів за межами Києва.

Крім цього, судді приховують майно шляхом затягування з оформленням документів, та не декларують будинки, в яких живуть, під виглядом “незавершеного будівництва”. Так, екс-суддя Вищого господарського суду Олександр Сибіга не задекларував будинок у Києві, тому що його не ввели в експлуатацію. Дуже часто судді можуть просто порушувати закон під виглядом “забув/ла задекларувати майно”.

Також ведучі програми Олекса Шалайський та Галина Чижик звернули увагу на суддів, які вже успішно пройшли оцінювання. Серед них голова Апеляційного суду Полтавської області Юрій Гальонкін. Активісти Автомайдану зняли з дрона та показали його будинок – чотириповерховерховий храм, адже ззовні будинок судді нагадує церкву. Але Громадській раді доброчесності приглядівся цей суддя не через свої естетичні вподобання, а через те, що у своїй декларації суддя вказав, що цей будинок вартує майже три мільйони гривень. І це при тому, що дохід судді та його дружини за останні 4 роки склав трохи більше півтора мільйона гривень. У громадськості виникли сумніви, що суддя дійсно міг придбати такий будинок та обзавестися іншим численним майном.

Павло Черевко із Апеляційного суду Одеської області спочатку провалив іспит, не змігши набрати мінімального бала, але згодом ВККС реанімувала його – бо 13 балів на тестах перетворились у 52. Яким чином судді вдалося знову потрапити у конкурс – невідомо. ВККС досі не надала будь-яких пояснень таким своїм діям.

Лауреатом премії “НЕчесть тижня” став голова Окружного адмінсуду м. Києва Павло Вовк, статки якого не відповідають задекларованим доходам. Крім цього, детективи НАБУ розслідують можливе незаконне збагачення судді та неправдиве декларування. Саме через сумніви у причетності Вовка до корупційного злочину ВККС припинила участь судді у конкурсі до Верховного Суду..

А от премію “Честь тижня” отримав суддя Галицького районного суду міста Львова Віталій Радченко. Саме він минулого року не побоявся дати НАБУ дозвіл на обшуки у судді Вовка. Згодом на суддю Радченка за це рішення подали скаргу до Вищої ради правосуддя, яка винесла судді сувору догану. Однак, суддя Радченко на цьому не зупинився і подав позов до Верховного Суду, який визнав його вимогу справедливою і скасував рішення ВРП.

Ефір програми можна переглянути тут.